Ввійти
Хто на сайті
На даний момент 3 гостей на сайті
Інформація
Архів новин
| Технологія флексодруку |
|
Підготовка до друку.
Процес виготовлення флексографічних відбитків розпочинається з попередньої додрукової підготовки.
Додрукова підготовка — це комплекс заходів, які дозволяють відтворити фізіологічно точну копію оригіналу за допомогою процесу друку, а також дозволяють врахувати більшу частину помилок, які можуть виникнути під час друку, та, відповідно, їх виправити (або не допустити), та який закінчується виготовленням друкованих форм.
До додрукової підготовки відносяться:
Зазвичай під додруковою підготовкою розуміють роботу, яка дозволяє виконати процеси з першого по четвертий, адже не всі студії додрукової підготовки мають обладнання для виводу плівок та форм. Тобто мається на увазі той процес, який в змозі виконати одна людина в одному конкретному місці, бо робота з виводу вже є прерогативою оператора вивідного пристрою, адже після запису PS-файла вже мало що можна змінити. Тому процеси растрування та виготовлення плівок та форм стають в одну лінію з процесом друку.
За великим рахунком процес подготовки до друку є найвідповідальнышою та найнепомітнышою стадією отримання готового відбитка. Адже коли підготовка зображень проходить вдало, то на відбитку важко помітити її недоліки, особливо непрофесіоналам. Видно тільки те, що він добре видрукуваний.
На жаль, робота інженера додрукової підготовки зазвичай добре помітна тільки у тому випадку, якщо в ній допущені помилки, тому до такої роботи необхідно підходити максимально відповідально і вдумливо.
Вивід зображення на матеріал
Сучасна система флексографічного друку складається із закритої камери ракеля, валу для нанесення фарби або анілоксового валу, формового валу і центрального друкарського циліндра.
 Фарба перекачується в камеру. Система є подвійним ракелем: один - поворотний кутовий ракель, що повертає надлишки фарби з поверхні анілоксового валу, а інший - що закриває камеру. Анілоксовий вал покритий найдрібнішими вигравійованими чарунками і подає тонкий шар фарби на кліше, що встановлене на друкарському валі. Потім фарба переноситься на матеріал з виступаючих елементів кліше. Центральний друкарський циліндр підтримує матеріал, що притискується кліше.
Між кожною з друкарських секцій є сушка, яка випаровує надмірну рідину з фарби для того, щоб наступна друкарська секція могла наносити інший колір без зміни попереднього. За останньою друкарською секцією є довша сушильна камера, яка завершує загальну сушку усіх нанесених фарб.
Після закінчення друку матеріал фіксується і намотується на первинну вісь станцією намотування полотна.
 Безпосереднє перенесення зображення відбувається завдяки друкарським формам (кліше) з виготовленими на них у вигляді рельєфу (височини і западини) друкарськими елементами, які потім будуть перенесені на поверхню - тобто віддруковані. Механізм цього перенесення гранично простий - на всі елементи кліше, які мають бути відображені при друці, наноситься шар фарби, який потім і залишається на задрукованій поверхні. Найпростіший приклад подібного перенесення - проставляння на документах печаток і штампів, що використовується будь-яким підприємством у своїй повсякденній діяльності.
Якщо зображення в "оригінал-макеті" складається з декількох кольорів, то і друкується воно декількома різноколірними фарбами, які наносяться на поверхню послідовно, одна за одною. Як правило, почерговість нанесення фарб залежить від їх кольору (першою наноситься найсвітліша, останньою - найтемніша).
 Слід зазначити, що для кожної з фарб, які використовуютья в друці, виготовляється своє індивідуальне кліше, на якому присутні всі елементи цього кольору. Кліше робиться один раз і після цього ніяким виправленням не підлягає. Це означає, що при повторному замовленні, у разі потреби заміни навіть незначної частини інформації в макеті (наприклад, якщо змінилася адреса виробника або цифровий код знаку сертифікації), необхідно виготовляти нове кліше (чи декілька кліше, залежно від того, елементи скількох кольорів підлягають змінам). А найчастіше, особливо у випадку повноколірного друку, доводиться проводити заміну всього комплекту кліше.
Будь-яке друкарське зображення є сукупністю окремих елементів, які можна розділити на три види, - плашечні, штрихові, растрові - залежно від їх геометричних розмірів і, відповідно, площі рельєфного елементу кліше, яким виконується їх перенесення на поверхню матеріалу.
Плашечні елементи (плашка) - відносно великі частини зображення, виконані шляхом суцільної заливки яким-небудь кольором.
Штрихові елементи (штрих) - дрібні частини зображення (наприклад, тонкі лінії, дрібний текст, і тому подібне), також виконані шляхом суцільної заливки яким-небудь кольором.
Растрові елементи (растр) - частини зображення, що складаються з найдрібніших точок одного кольору. Щільність (насиченість) цієї частини зображення залежить від розміру його складових точок, а також від величини відстаней між точками. Зазвичай щільність растру визначається у відсотковому відношенні в порівнянні з суцільною заливкою яким-небудь кольором (наприклад, 20% від чорного - це означає, що на цій ділянці зображення, віддрукованого чорною фарбою, площа точок займає 20%, а площа порожніх, не залитих фарбою проміжків між точками - 80%).
Кліше для флексодруку - це плоска гнучка пластина, яка обертається та закріплюється (монтується) за допомогою двосторонньої липкої стрічки навколо спеціального циліндра, що дозволяє при друці отримувати безліч однакових відбитків (копій), що рівномірно повторюються упродовж усього рулонного матеріалу.
З цього опису стає зрозуміло, що довжина кліше має дорівнювати довжині кола циліндра, на який воно монтується. Цей розмір прийнято називати "довжиною друку", або "раппортом". Крок, з яким повторюються однакові відбитки (тобто довжина самого відбитку плюс відстань від його кінця до початку наступного відбитку) називається "крок друку". Варто відмітити, що крок друку має бути завжди рівний або кратний раппорту.
|
